Виктор Пшонка решил развестись, чтобы... снова жениться в России?

Советник министра внутренних дел Антон Геращенко заявил, что экс-генпрокурор Виктор Пшонка подал на развод с целью сохранить свои активы в Украине. Об этом он сообщил в своем Facebook.

Вариант «Омега» или окончательное решение

События последних дней вынудили нас в очередной раз вернуться к теме «адекватного ответа агрессору», который мы обязаны дать. Сначала стоит определиться с терминами. Например, что именно считать адекватным ответом?

Замминистра обороны Гусев - подпольный коммерсант

Обвиненный недавно в срыве жилищной программы для военнослужащих и дискредитации украинского парламентаризма замминистра обороны Юрий Гусев на пороге очередного коррупционного скандала.

Гундяевцы "уху" ели: Марс объявили территорией Русской православной церкви

Консервативные публицисты Изборского клуба (создан в 2012 году, председатель — писатель Александр Проханов) и православные активисты «Сорока сороков» объединили усилия и попытались на прошедшем в четверг в Манеже круглом столе представить себе «русскую цивилизацию» будущего.

Кто включил "дурака", или откуда взялся Парасюк?

Депутат украинского парламента от "Самопомичи" Парасюк вляпался в очередной скандал. На этот раз он ударил ногой в голову генерала СБУ, годящегося ему в отцы. Незаметно из-за спины, по-пацанскому. Об инциденте и его герое открыто рассказывает обозреватель издания "Русский Еврей" Виктор Шевчук.

03.11.2017

МіхоМайдан. «Чому в Грузії НЕ вийшло»?

Відома співробітниця московського Інституту економічного аналізу Лариса Буракова написала пізнавальну книгу про реформи в Грузії під назвою «Чому у Грузії вийшло?». У ній автор подає цікаві факти і приклади економічних реформ у Грузії періоду президентства Міхеїла Саакашвілі, механізми їх впровадження, зміни у соціальній та економічні сферах, які мали б стати прикладом для наслідування в інших пострадянських країнах.
Саме на прикладах Буракової фактично базується сьогоднішня риторика екс-президента Саакашвілі та його прихильників у будь-яких теледебатах, публічних виступах і брифінгах. І саме на «економічному диві» Батумі та інших «обраних» міст Грузії прийшов в українську політику сам Саакашвілі. Гучно, впевнено і з вогником в очах. Будувати Грузію в Україні.
Не вийшло. Спочатку звільнений з посади керівника Одеської ОДА, а згодом – позбавлений громадянства України, Саакашвілі вирішив піти ва-банк, оголосивши про «похід на Київ» з польського кордону.
Мы не сделали скандала,
Нам вождя недоставало:
Настоящих буйных мало-
Вот и нету вожаков.

(В.Висоцький, Письмо в редакцию)
Приїзд Михайла Саакашвілі, позбавленого українського громадянства в червні 2017 року, і його прорив через український кордон не стали сенсацією і не викликали широкої всенародної підтримки. Тому було прийнято рішення про підготовку акцій протесту 17 жовтня 2017 року.
Про свою участь в акції попередньо заявили декілька політичних сил та громадських організацій. Це – безпосередньо ядро акції - «Рух Нових сил», а також: ВО «Свобода» Олега Тягнибока, Громадський рух «Хвиля» Віктора Чумака, партія «Альтернатива» Єгора Фірсова, партія «Демократичний альянс» (Василь Гацько та Вікторія Пташник), «Самопоміч» Андрія Садового, «Національний корпус» Андрія Білецького та партія «5.10» Геннадія Балашова.
Невизначеною в питанні приєднання до протестів 17 жовтня залишалась позиція Ю.Тимошенко та її політсили ВО «Батьківщина». Однією з причин було, ймовірно, вичікування Тимошенко за принципом «приєднаюсь, якщо буде вигідно». Прапори «Батьківщини» все ж таки були представлені у перший день акції, однак так само оперативно були згорнуті – з огляду на сумнівні перспективи. У таких питаннях у Юлії Володимирівни чітко спрацьовує «сьоме чуття».
При цьому фінансування самих акцій велося за кількома напрямками.
Перший напрямок - це ставка на американські фонди і на прихильність з боку певних політичних кіл в США. Багато учасників протестних акцій координували свою роботу протягом тривалого часу з Республіканською партією і Міжнародним республіканським інститутом Джона Маккейна. Валентин Наливайченко, Анатолій Гриценко, Михайло Саакашвілі не приховували своїх зв'язків зі США. Частим гостем Маккейна був народний депутат Семен Семенченко.
Другий шлях фінансування - це відомий олігарх, який переважно мешкає у затишній європейській країні, та близькі до нього структури, в т.ч. і один із найвпливовіших грузинських бізнесменів. У вересні -- жовтні цей олігарх провів ряд зустрічей з відомими українськими політиками і бізнесменами, традиційно незадоволеними політикою влади. Однак великого ентузіазму з боку великого бізнесу у справі фінансування акцій протесту він не побачив: отже, за інформацією із серйозних джерел, сам виділив для «МіхоМайдану» тільки 500 тисяч доларів – за умови, що в разі якогось видимого успіху може істотно збільшити фінансування.
Третій шлях – російський, адже переформатування влади у Києві,  дасть змогу вести зручний і вигідний діалог з новими  лідерами на Грушевського і Банковій. При цьому ключова ставка робиться саме на націоналістів і радикально налаштовані кола, які нібито демонструють антиросійську спрямованість діяльності. А фінансування, цілком ймовірно, може здійснюватися за участі лідера громадського руху, відомого своїми симпатіями та близькими стосунками з кремлівським керівництвом, та колишніми високопосадовцями, в т. ч. екс-міністрами, екс-віце-прем’єрами тощо.
На початку акції основних вимог було три: нові правила виборів до Ради, які включають в себе пропорційну систему з відкритими списками, скасування депутатської недоторканності, створення антикорупційного суду. Також було прогнозовано, що на хвилі власного піару Саакашвілі оголосить про продовження протестів до прийняття окремого рішення про дострокові парламентські вибори.
Незважаючи на тритижневий вояж Саакашвілі та його найближчих соратників по партії обласними центрами України, керівники штабу «РНС» та наближені до них народні депутати – «єврооптимісти» (С.Лещенко, М.Найєм, С.Заліщук та ін.) визнали, що підготовка протестів була проведена на вкрай низькому рівні, бажаючих виїхати в Київ на період проведення акції 17 жовтня – вкрай мало у порівнянні з очікуваною і анонсованою кількістю; фінансування не тільки обласних, а й центрального осередку «РНС» здійснювалося вкрай погано або взагалі не здійснювалося.
Попри виділення певної готівкової маси для оплати «добових» «протестувальникам» та проведення зустрічей в рамках «промо-туру» областями Саакашвілі фактично був позбавлений надходжень з обласних центрів за рахунок місцевих підприємців, де його політсила  мало представлена  і сприймається скорше як «шоу беглого грузина».
У соціальних мережах було створено кілька сторінок, на яких пропонували всім бажаючим отримати 180 гривень за кілька годин, проведених під Верховною Радою.
З урахуванням наявних проблем з логістикою штаб «РНС» разом із центральною акцією мав намір провести мітинги у найбільш лояльних обласних центрах, на місцях. З цим також «не зайшло», оскільки по ключових областях акції у перший день налічували не більше 20-50 учасників, котрих змогли «залучити» місцеві представники партії.
Уже під кінець першого дня акції Верховна Рада вибила два опорних стільці з-під «спини» Саакашвілі: проголосувала у першому читанні і направила до Конституційного Суду законопроект про скасування депутатської недоторканості, а також розглянула два законопроекти щодо виборів. На розгляд у найближчій перспективі очікують президентський законопроект про антикорупційний суд.
Очевидно, що після таких кроків парламенту «свідкам другого пришестя Міхо» крити було уже нічим, МіхоМайдан перейшов у стадію перманентного сидіння в наметах і п’ятихвилинних виступів лідерів.
Незважаючи на те, що ініціатором заходу виступив громадський рух «Чесно» (засновники екс-керівник Секретаріату Президента України О.Рибачук та народний депутат України С.Заліщук), в «РНС» розраховували, що саме Саакашвілі очолить акцію протесту і зможе змінити вектори вподобань на користь «Руху нових сил».
Саме через непомірні амбіції Саакашвілі, «єврооптимісти» Найєм і Лещенко, а разом з ними й інші нардепи, які підтримали акцію спочатку, спішно самоусунулися, зважаючи на загрозу від’ємних рейтингів.
Зважаючи на повне нехтування населенням закликів на кшталт «Київ, вставай», інші політичні сили, які стартували 17 жовтня в очікуванні  здобути політичні дивіденди, фактично вийшли з процесу, не  бажаючи брати відповідальність за сутички і можливі протиправні дії з боку маргіналізованих учасників протесту, залучених на комерційній основі.
Уже ввечері 17 жовтня учасники протесту оформили спільну заяву, в якій фактично зазначено, що лише «Рух нових сил» Саакашвілі залишається в наметовому містечку, він же несе за нього відповідальність. Усі інші учасники продовжують «боротися за вимоги власними методами».
Радикальні заяви Саакашвілі про те, що «Порошенко також має піти», розгорнуте прихильниками Семенченка наметове містечко посеред вулиці Грушевського та фізичні сутички з поліцією насамперед налякали, а згодом і обурили активістів руху «Чесно» та ЦПК Шабуніна, які не були готові до відповідальності.
18 жовтня синхронно з'явилися заяви активістів про те, що інших вимог, крім узгоджених трьох, у них немає. Як і стосунку до жодних наметів.
Станом на 31 жовтня МіхоМайдан фактично перетворився на майданчик для гучних заяв Саакашвілі, Сакварелідзе та ряду нардепів від «Самопомочі» - екс-громадянина РФ Єгора Соболєва (Зіміна) і Семена Семенченка (Костянтина Грішина). На периферії протесту залишається також ще один екс-громадянин РФ Юрій Левченко.
Цю позицію можна охарактеризувати заявою учасника акції, лідера однієї з громадських структур, який наголосив, що «Об’єктивно ми не можемо відповідати за вулицю. Нехай Міша, Соболєв усе розгрібають. Нам треба було зберегти їх обличчя, тому ми узгоджували цю заяву. Але ми для себе зробили висновок – із Саакашвілі ми більше не працюємо».
Спробою реанімації акції під новими гаслами та із залученням нових дійових осіб стала заява декількох нібито «учасників» АТО, які 21 жовтня оголосили ультиматум владі.   Зважаючи на малочисельність віче (200 осіб), а також фактичне ігнорування, із зростаючим невдоволенням через соціальні незручності у столиці з боку населення Києва, «мітингарі» розпочали реалізовувати варіант радикалізації ситуації із використанням т.зв. «ветеранів АТО» з числа підконтрольних Семенченку членів батальйону «Донбас», зокрема – блокування виробничих і логістичних центрів кондитерської корпорації «Рошен». Саакашвілі та його «останні спартанці» зробили ставку на силовий варіант вирішення проблеми з одного боку, та очікування на розгін з бажаними жертвами з боку влади.
21-22 жовтня в гаслах протестувальників додався ще один пункт - розробка і прийняття закону про імпічмент президенту, хоча згідно з Конституцією сам імпічмент - досить складна і практично нездійсненна процедура.
Саакашвілі заявив, що акція триватиме мінімум до 7 листопада.
У цьому аспекті прогнозована низка варіантів розвитку ситуації:
- за наявності додаткового фінансування і можливості залучення людського ресурсу за гроші, лідери акції продовжать аналогічні «недільні зібрання» у формі віче, вичікуючи насамперед непродуманих дій влади чи силових органів, з метою надання нового витка протестам, уже під гаслами «глухої влади» і побиття «мирних громадян»;
- учасники акції, за участі «бойовиків» батальйону «Донбас» продовжують провокації силовиків, влаштовують «походи на Адміністрацію президента», при цьому йдучи на прямий фізичний конфлікт і створюючи передумови для нагнітання протесту через можливі «побиття і жертви». При цьому не виключається застосування вогнепальної зброї з боку саме «протестуючих ветеранів АТО»;
- силовики продовжують блокування ззовні місця проведення акції, поставок продуктів і засобів для проживання. Надалі без приросту кількості і настання холодів, акція перетвориться на шоу одного актора – Саакашвілі.
Найбільш непрогнозованими тепер є саме дії силовиків, зокрема -- Нацполіції та Нацгвардії, оскільки безпосередньо від Авакова в подальшому залежатиме, чи зможе «МіхоМайдан» отримати додатковий поштовх-каталізатор у випадку силового зіткнення. Попередньо, саме Аваков вирішив пропустити намети під ВРУ і Адміністрацію, мотивуюче це небажанням застосовувати силу проти мирних мітингарів. А уже 31 жовтня, внаслідок спецоперації НАБУ із затримання сина Авакова,  Олександра у «справі рюкзаків», Арсен Аваков вчинив фактично демарш, знявши периметр Нацгвардії навколо парламенту.
Незважаючи на амбітні плани і заяви Михайла Саакашвілі, який виступив в ролі лідера масових заходів, пересварившись фактично з усіма соратниками, акція під Верховною Радою протікає досить мляво і в подібному стані навряд чи зможе спровокувати подальший розвиток так званого «третього майдану».
Мешканці столиці, на яких покладались основні надії в частині забезпечення масовості акції, не тільки не підтримали Саакашвілі, але й фактично підтримали тих, хто охороняв Київ від самих мітингарів. Журналісти уже в перший день протесту фіксували факти «підтримки» бутербродами і гарячим чаєм не наметового містечка під парламентом, а бійців Нацгвардії з периметру.
Дуже красномовні, як видається, вчинки киян.  Як кажуть у середовищі гравців КВК, «шутка не зашла», Міхо не вразив і не закохав у себе українців, на цей раз «у Грузії не вийшло» і, мабуть, уже не вийде.
Історія вирішила відпочити, адже попереду ще багато цікавих подій, однак без Міхо і його мандрівних акторів Шапіто.

"ПараграфЪ"