20.02.2015

День Святого Валентина - легенда, яка підкорила світ

Як відомо, мощі святого Валентина знаходяться в Церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Це Україна, старовинне місто Самбір, що у Львівській області.
За легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.) й поруч з основним покликанням займався природничими науками та медициною.
Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, попри цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, названа донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову.
Перед стратою Валентин нібито залишив дівчині листа з освідченням у коханні. Звідти й пішла традиція надсилати листівки-валентинки. Мученика стратили 14 лютого 269 року. А через двісті років Валентина проголосили святим.
У древньому Самборі на Львівщині, у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, де у саркофагі зберігаються мощі святого Валентина, сьогодні особливо багато паломників.
Слава про самбірську святиню швидко розійшлася в Україні та сусідніх державах як тільки у церкві Різдва Пресвятої Богородиці віднайшли саркофаг з мощами шанованого у світі покровителя всіх закоханих і одружених та цілителя недужих святого Валентина. Їх Апостольська Столиця передала новозбудованій церкві понад 250 років тому. Храм вистояв, переживши найжорстокіші з воєн, десятиліття немилосердного нищення духовних святинь українського народу ідеологами комуністичного режиму. Його боронили дві благодаті – чудотворна ікона Самбірської Богородиці та мощі святого Валентина, вклонитися яким, попросити заступництва й допомоги, зцілення (священномученик опікувався хворими на епілепсію) приходять і приїжджають з усієї України й зарубіжжя і ті, чиї серця ще не сповнені найсильніших почуттів, і ті, хто вже знайшов "свою половинку".
У день святого Валентина у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, як і щороку впродовж останнього десятиліття, голці ніде впасти – стільки людей. Найбільше молодих. Терпеливо чекають своєї черги доторкнутись до невеличкого позолоченого скляного саркофага з останками святого Валентина: лише раз на рік його переносять з бокового престолу на тетрапод у центрі церкви.
Але не треба сприймати благодать спрощено, мовляв, варто доторкнутись реліквії – і станеш щасливим. Без віри у серці жодного дива не станеться, настановляє отець Богдан Добрянський, якщо у церкві молитися, а за її дверима не дотримуватися християнського способу життя, творити негідні вчинки.
У Самборі переповідають чимало історій про те, як ревними молитвами до святого Валентина матері вимолюють одруження для своїх дітей і онуків, про врятовані шлюби! Примирені і пошлюблені повертаються до самбірської святині зі словами вдячності. Літня жінка з Польщі ревно молилася за збереження синової сім'ї. Молодята помирилися, і мати невдовзі привезла до церкви на знак подяки виготовлене ювелірами золоте серце. Відтоді під чудотворною іконою Божої Матері з маленьким Ісусом зібралася чимала колекція сердець, що їх офірували ті, хто вимолював благодаті перед чудотворною іконою та мощами заступника закоханих великомученика Валентина.

Ксеня Гуцулка, Ігор Бурдяк, "Дзига"

0 комментар.:

Отправка комментария