08.04.2014

“Тіньовий” офіс Київської регіональної митниці

Вже дуже багатьом відомо, що у Києві по вул. Гончара, 35, знаходився «тіньовий офіс» сина колишнього Генпрокурора України Віктора Пшонки Артема. Артем Пшонка «добре» відомий, як «Рейдер №1». У цьому так званому «Офісі на Гончара» зграя злочинців різних мастей під його безпосереднім керівництвом розробляла корупційні схеми, плани рейдерских захоплень державних та приватних підприємств України. Саме в цей офіс щомісяця стікалися багатомільйонні грошові потоки з конвертаційних центрів, «відкати» з тендерів, від корупційних схем у податковій інспекції та на митниці, «данина» від приватних підприємців. Останні фактично були вимушені систематично сплачувати “благодійні” внески Артемові, оскільки майже на кожного із них, у разі навіть формального спротиву, швидко фабрикувалися завдяки батькові та його завзятим підлеглим у Генпрокуратурі одне, або більше кримінальне провадження, що дозволяло надзвичайно надійно тримати бізнес “в узді”.
Однак все це А.Пшонка зміг зробити лише завдяки дуже “добре” побудованій структурі “офісу”.
Обличчям, яке неформально представляло пана Артема виступав такий собі Олександр Іванович, добре відомий у певних колах, як «Саша–дровосек». Влада його була настільки велика, що позаочі його називали «тіньовим прокурором України». Своїм дзвінком «Саша-дровосек» викликав до себе чиновників різних рангів. У своєму розпорядженні, для, так би мовити, “заохочення до співпраці”, він мав дуже широкий асортимент впливу на цих чиновників – “компромат”, відкриті кримінальні провадження, надання посад, залучення до корупційних схем, і, звичайно, гроші.
За кожним “напрямком” діяльності “офісу” Артема закріплювався уповноважений керуючий, який був особисто відповідальний за збір коштів та за підтримку діяльності впроваджених корупційних схем.
З’ясувалося, що за корупційними та рейдерскими схемами у митній царині був “закріплений” такий собі Сачок Віталій Васильович.

Але для безпосереднього «будівництва» корупційних схем, підтримки їх діяльності, збору коштів залучалось саме керівництво митниць – від вищого керівництва і до очільників регіональних відділень.
В Київський області волю «Офісу на Гончара», серед інших, з відданістю виконував заступник начальника Київської міжрегіональної митниці – Білецький Альфред Альфредович. 
Найкращій друг колишнього генпрокурора Пискуна, він цинічно вихвалявся своїми міцними зв’язками у Генеральній прокуратурі Віктора Пшонки, які нібито надавали йому недоторканість не гірше депутатської.
Мабуть саме через це А.Білецький примушував підприємства, які займалися експортом або імпортом товарів, сплачувати «данину» за безперешкодне розмитнення товарів на Київській міжрегіональній митниці.
«Корупційним податком» Білецький обклав практично усі підприємства, котрі обслуговувались на митниці – включаючи… державні! І значна частина цього потоку спрямовувалась Білецьким до «офісу» Артема Пшонки, який щедро нагороджував його, закриваючи очі на тотальну корупцію, яку Білецький А.А. старанно культивував у стінах митниці. З кожним роком перебування «Сім’ї» при владі, можливості й апетити А.Білецького виросли настільки, що він почав неприховано ігнорувати розпорядження начальника митниці, а невдовзі фактично став «тіньовим керівником» цього органу.

Далі буде…

Сергій Пахнюк, для видання "ПараграфЪ"

0 комментар.:

Отправка комментария