Сепаратизм не пройде, чи не так?

Україна єдина, непорушна і неділима! За роки незалежності наша країна долає тяжкі перепони різноманітного характеру. Великі амбіції українського політикуму спрямовані на єдність українців, зі своїми кардинально різними поглядами на сучасну Україну. Як не прикро це визнавати, нажаль для світових мужів Україна виступає лише приводом для вирішення своїх глобальних геополітичних клопотів.
Для України наразі невідомо чим конкретно закінчиться ситуація, що склалася нині.
Одним із варіантів - на перший погляд, найменш правдоподібним - могла б стати «федералізація» як перший крок до розпаду країни.

Оскільки в політиці найменш вірогідні варіанти часто стають реальністю, варто придивитися до того, як могла б виглядати подібна ситуація, і до яких наслідків вона може призвести.

Звичайно, жодна держава добровільно не віддасть ні метра своєї «святої землі», однак варто подивитися, які наслідки мало б відділення східних областей для обох частин України і для Росії.

З іншого боку, США має свої плани на Україну.

Насамперед їх кілька:

- план № 1 Привести до влади антиросійський уряд, яке буде виступати в якості противаги Москві і забезпечить вступ країни в НАТО, як це відбулося в Польщі, Угорщині, Словаччині та Румунії.

- план № 2 у разі, якщо майбутній режим не виявиться дружнім, то нехай він хоча б перетворить Україну на буферну державу між Росією і Заходом.

- план № 3 Югославський сценарій для України з передбачуваними розділовими лініями по Етнолінгвістичним ( російська / українська ) і релігійним ознакам ( православ'я / католицизм), як про це написав у 1996 році Семюель Хантінгтон, грунтуючись на можливе зіткнення цивілізацій східних і західних українців.

У геополітиці немає місця етиці. США чудово співпрацювали з кривавими режимами на кшталт іранських шахів та Узбекистану, коли цього вимагали їх геополітичні інтереси. Проте, це не заважало їм прикриватися етикою для обґрунтування геополітичних втручань на зразок операції в колишній Югославії. Як казав Франклін Рузвельт про нікарагуанського диктатора Сомоси: «Він мерзотник, але наш мерзотник». У геополітичних конфліктах етика завжди відходить на другий план: Захід кричить про неї на Україні, але вперто мовчить в Бахрейні. Росія, наразі робить аналогічні кроки у Криму, з притаманною їй імперською жорстокістю і холоднокровною топорністю методів.

Що ж до Європи, зі своїми планами на Україну, то вона прорахувалась у одному: ментальність українського народу вимагає реального відчуття допомоги, а не віртуальних бонусів у майбутньому, нехай і недалекому.

До яких результатів призведуть Україну забавки світових лідерів ми лишень можемо здогадуватись. Однак наразі ми розуміємо тільки одне – Україна повинна бути єдиною і непорушною, а ми зробимо все для цього!!!

“ПараграфЪ”